Є люди, як зірки…

 Саме так сприйняли наші читачі Ярославу Павлюк, члена Національної спілки журналістів України, поетесу, перекладача на польську мову, лауреата премії ім. Лесі Українки, лауреата «Золотої відзнаки» товариства ім. Марії Конопніцької у Варшаві, самодіяльного композитора, краєзнавця, громадського діяча, яка завітала до нашої бібліотеки, щоб прийняти участь у мистецькому святі «Незгасна зоря України», присвяченому 143-річчю з дня народження Лесі Українки.
Пані Ярослава багато її віршів переклала польською мовою. Вивчаючи творчість Великої поетеси, самовідданої жінки-борця за рідну Батьківщину, яка віддавала в руки мужніх, справедливих і чесних людей свою зброю - своє невмируще слово, як і Тарас Шевченко, якого вона вважала своїм вчителем. Дванадцять віршів Лесі Українки у перекладі авторки майстерно декламували під час заходу студентки навчально-наукового інституту іноземної філології Житомирського державного університету ім. І. Франка факультету слов'янських і германських мов.

Слухаючи виступ пані Ярослави у багатьох із нас, було таке враження, що до нас сьогодні завітала Мудрість. І дійсно , вона незвичайна жінка, що підтвердила Лариса Бойко, лауреат премії ім. Лесі Українки, автор і виконавиця власних пісень. Від якої ми дізнались, що Ярослава Павлюк зростала в атмосфері двомовності, у спілкуванні легко переходила з однієї мови на іншу, з однаковим піднесенням декламувала вірші Т.Шевченка, Лесі Українки, А.Міцкевича. У дванадцятирічному віці разом з родиною була вивезена до Німеччини, де зазнала кривди і болю фашистських таборів для полонених,але життя не зламало її. Більше інформації можна  дізнатися у статті  Наталії МІСЯЦЬ  ЯРОСЛАВА ПАВЛЮК – ПОЕТ І ПЕРЕКЛАДАЧ  

 І сьогодні,будучі людиною похилого віку Ярослава Степанівна Павлюк є «Воїном світла» на передовій України. Презентуємо вам її вірш :

Реквієм

Згадаймо тих, що умирали,

Та не схилили знамена,

Вони пощади не благали,

Вони віддали все, що мали,

Щоб воля усміхалась нам.

Згадаймо мученицькі Крути

І кров'ю зрошений Базар.

Не маєш права це забути,

Нам крізь віки їх голос чути:

«Ми цвіт життя принесли в дар».

Згадаймо тих, що на Майдані

Від кулі снайпера лягли

Їм зорі з неба на світанні

Салют прощальний віддали.

З рук Лесі горду непокору,

Мов щит надійний узяли.

Коли розстрілював їх ворог,

Не відступили, не здались.

«Не вмерла ще козацька слава!»-

Дніпро до моря, звістку слав,

А на Чернечій величаво

Тарас героїв привітав.

Ти будеш жити, Україно,

Не розчленована ніким –

Щаслива, вільна і єдина.

Бо Бог з тобою, а ти – з Ним.

"Покрова козацька"
Гаврилюк Борис
Че6рвонаармійська школа мистецтв,
виклачач Рачкован О. М.
Наших читачів настільки вразила бабуся з навушниками в інтернет-зоні бібліотеки, що вони їй у подарунок створили фото-колаж.