Страхіття війни
Як важко захищати
наші рубежі і
бути на передовій АТО,
коли щодня гатять гармати
і кулі пролітають
зі свистом поміж вух.
Коли ж нарешті
наступає тиша,
ви засинаєте, щоб відпочить
і у ві сні ви бачите
свої домівки,
кущі калини,
мальв, біля воріт,
красиве небо голубе,
палаюче жовте сонечко,
яке яскраво сяє.
Шелест дерев, лелеку на стовпі
та клекіт журавлів,
що відлітають.
І чуються вам у ві сні
молитви рідних,
близьких і знайомих…
І тихі шепотіння
маминих молитв:
- Вернися,
синку, ти живий
із перемогою!
Гліб Заболотний,
учень 5-го класу, ліцею № 25
(керівник поетичного гуртка "Молода надія"
та об'єднання поетів-початківців
"Літературний передзвін" Марія Рудак)
Немає коментарів :
Дописати коментар